САМОДОПОМОГА ПІД ЧАС СТРЕСУ

В стресових ситуаціях дорослим зазвичай потрібен значний ресурс для того аби впоратися з гострими емоційними реакціями та зберегти здатність до самообслуговування, ефективної діяльності. Що ж тоді говорити про дітей? Вони, звісно, є найбільш чутливими до стресу.

Діти завжди реагують на події емоційно. Часті істерики, вередливість являються спробою вираження напруженості. Доречними в ситуації стресу будуть наступні рекомендації.

І для дорослих, і для дітей:

1. Збільшити тілесні контакти (більше обіймів, масажів тощо).
2. Збільшити фізичне навантаження.

Про дітей та для дітей:

Часті вередування, істерики, хвороби бувають спробою утилізувати напругу. Це сигнал, що дитині погано. Безпосередньо під час загострення стресової ситуації діти часто ніби затихають і якщо емоції не виражені можливо виникання психосоматичних реакцій.

Якщо проблема у фізичному тілі, то спочатку вирішуємо її фізичними методами (наприклад, викликаємо лікаря), однак потім працюємо і з психологічним станом дитини.

 

1. Суттєво збільшуємо тілесний контакт.
2. Споруджуємо будиночок або халабуду, граємося в хованки.
3. Обираємо якусь спільну деталь (браслет, значок, брелок, що показувало б дитині: «Ми разом, у нас є схожості, я з тобою». Коли ми йдемо з дому, то акцентуємо увагу на цій деталі: «Дивись, ми банда».
4. Важливо розуміти, що дитині будь-якого віку може бути страшно, тривожно, сумно. Якщо дитина ділиться тим, що відчуває, важливо не оцінювати, слухати, бути поруч, підтримувати.
5. Граємося: А. Малюємо силует людини, пропонуємо дитині розмалювати чоловічка "кольором здоров'я". Б. Ниткою на підлозі "прокреслюємо" коло – це стіни замку. Дитина стає в центр кола, а ми говоримо, що стіни замку – це імунітет, який ми будемо тренувати. Кидаємо в дитину подушками, примовляючи: «А ось це злісний вірус застуди». Дитина повинна відбити від себе подушку. Закінчуємо гру трохи змінюючи правила: кидаємо хороші слова, які дитина ловить і кладе біля себе в замку. В. Творимо разом з дитиною рецепт напою "здоров'я щастя і любові" – малюємо кубок, в нього "кладемо" те, що разом придумаємо. Потім, реальну красиву чашку або келих наповнюємо водою – чаєм з варенням і випиваємо, як еліксир. Г. Уявляємо, що вірус – хвороба жива і ми хочемо з нею познайомитися і домовитися. Чистою водичкою ніби вимиваємо її з тіла, дивимося з відстані 1-2 метрів. На що схожа? Чого хоче ? Чого вирішила оселитися в дитині? Допомагаємо встановити діалог (можна весь цей процес замальовувати). В процесі того, як ми будемо спілкуватися з хворобою, вона буде змінювати форму. Наприкінці роботи – може трансформуватися в щось несподіване: силу, радість, здоров'я, подарунок. Д. Для дітей, які тривожаться і не можуть розслабитися, створюємо (малюємо, придумуємо, робимо) сховище, в яке на час складемо страхи, важкі думки і спогади (можна у вигляді малюнка, фігурки лего, пластилінової фігурки, просто в уяві). Сховище віднесемо далеко – далеко, на іншу планету, на дно океану, в далекий ліс, але ключ від нього збережемо (можна віддати мамі чи на зберігання). Так дитина зможе дистанціюватися від переживань, хоч на час. Е. Даємо дитині в руки ключ. Ключ – це метафора контролю, сили. Говоримо, що це ключ твоєї сили (сміливості, здоров'я тощо), разом малюємо двері і відкриваємо. Ключик тримаємо на видному місці.

 

Нагадуємо, що спеціалісти КМЦС «Родинний дім» надають безкоштовні психологічні консультації (запис за тел. 422-10-69).

Бережіть себе та будьте уважними до своїх дітей!