Працевлаштування

19 червня 2014 року в Київському міському центрі сім’ї «Родинний дім» відбулося чергове заняття в рамках підпрограми «Почни власну справу» (міська програма «Ґендерна освіта населення») на тему: «Працевлаштування».

Спеціаліст Центру розповіла про основи працевлаштування та правові особливості.

У широкому значенні працевлаштування об’єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи само­стійне забезпечення себе роботою, в тому числі індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство тощо. У вузь­кому значенні під працевлаштуванням розуміють такі форми трудової діяльності, які встановлюються при сприянні органів держави або недержавних організацій на основі ліцензуван­ня. Необхідно врахувати, що поняття працевлаштування більш вузьке, ніж поняття зайнятості, а саме працевлаштування передує зайнятості і є його найважливішою гарантією.

Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при безкоштовному сприянні державної служби зайнятості.

Спеціальним органом працевлаштування виступає дер­жавна служба зайнятості, яка складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міжрайонних, міських і районних у містах центрів зайня­тості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспек­цій контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення.

До складу професійної служби зайнятості входять та­кож навчальні заклади професійної підготовки незайнято­го населення, інформаційно-обчислювальні центри, територі­альні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпоряд­ковані службі зайнятості.

Правова організація працевлаштування включає:

а) встановлення кола працевлаштовуючих органів, визна­чення їхньої компетенції і умов фінансового забезпечення;

б) гарантії реалізації права громадян на працю і встанов­лення порядку направлення на роботу або професійне на­вчання;

в) регламентацію прав і обов’язків учасників відносин щодо працевлаштування;

г) встановлення особливостей працевлаштування для окремих категорій громадян.

У забезпеченні зайнятості населення беруть участь дер­жавні органи двох видів: загальні й спеціальні. Загальне керівництво працевлаштуванням і його організація покла­дені на Міністерство праці та соціальної політики України і його органи на місцях.

Про це та про багато іншого дізналися слухачі курсу.