Чергове заняття в рамках програми тренінгів з ґендерних питань

Ой хустино, хустиночко!
Мережана, шита.
Тілько й слави козацької –
Сіделечко вкрити.

(Т.Шевченко «Хустина»)

 

Київський міський центр сім'ї «Родинний дім» виконавчого органу Київради (КМДА), за підтримки Алли Василівни Шлапак, голови постійно діючої Комісії з гуманітарної політики Київради (КМДА), в другий день квітня провів культурно-мистецьку акцію «Шевченко в наших серцях». Партнером проведення акції став видавничий дім «Справи сімейні».

 

 

Захід відбувся в загальноосвітній школі №133 м.Києва на виконання указу Президента про проведення заходів приурочених відзначенню 200-річчя Тараса Шевченка.

 

З вітальним словом виступила Галина Михайлівна Козлова, директор КМЦС «Родинний дім». Вона розповіла про програми Центру, які спрямовані на підтримку творчих сімей та обдарованих дітей. Директор 133-ої школи Любов Арсеніївна Левков подякувала за підтримку і вагомий внесок в розвиток пізнавальних інтересів та духовний розвиток її школярів.

 

Уже багато років одним із пріоритетних напрямів роботи Алли Василівни Шлапак є покращення умов, в яких здобувають освіту столичні школярі. «Сподіваюсь, що ви ніколи не зазнаєте лихоліття війни», схвильовано звернулася вона до дітей, наголосивши, що їм і так довелося побачити багато горя під час нещодавніх революційних подій.

 

Під час заходу відбулася презентація персональної виставки українських хусток заступника генерального директора видавничого дому «Справи Сімейні» Грабовенко Людмили. Людмила Іванівна натхненно розповіла про свої хустки – обереги. «Кожна хустка має свою неповторну історію, притаманну тільки їй енергетику», – зазначила вона. 

 

Хустка є важливим атрибутом, значення якого збережено й донині. У казці хустка стає чарівним предметом, у пісні — символізує вірне кохання, у сні означає звістку, сватання. Оспівана вона й у багатьох поезіях.

Український поет, журналіст, громадський діяч Петро Перебийніс побачив її такою: 

ТЕРНОВА ХУСТКА

Бачу  я  знову  і  знову:
жито  шумує  густе,
мамина  хустка  тернова
над  колосками  цвіте.
Хустка  схиляється  долу,
згадує  грізні  бої.
Терни  вдовиної  долі
не  пощадили  її.
Вишите  сіллю-сльозою,
билось  тернове  крило.
Хустка  цвіла  наді  мною,
жито  у  просі  росло.
Ненько  моя  сивоброва,
я  на  край  світу  стою.
Бачу  я  знову  і  знову
хустку  тернову  твою.
На  голубім  видноколі
сходить  обличчя  святе.
Хустка  тернової  долі
над  колосками  цвіте.