Про безпеку наших дітей

З курсу психології дитинства, перінатальної психології та й з курсу загальної психології відомо, що наші діти народжуються з потребою у любові, з потребою у безпеці, а також з фізіологічними потребами (у їжі, теплі, кисні). Ці потреби вважаються базовими, характерні для дітей будь-якого віку, і фактично залишаються з нами на все життя.

Безумовно, поняття безпеки для дітей віком від 0 до 1 року буде відрізнятися від поняття безпеки дитини постарше. І, якщо в перші роки життя дитини, основним завданням для батьків буде забезпечення йому безпечного простору, то починаючи з 3-4 річного віку, батьки повинні не тільки підтримувати безпечні умови, а й формувати в дитині адекватні і стійкі уявлення про саме поняття безпеки життя

Є на мій погляд дуже ефективна діагностична вправа для дітей 6+, яка досить точно показує наскільки Ваша дитина розрізнює для себе людей, що оточують її:

• Треба взяти аркуш паперу і розділити його олівцем на 3 рівні частини. Зверху кожну частину підписати: СВОЯ ЛЮДИНА, ЗНАЙОМА ЛЮДИНА, ЧУЖА ЛЮДИНА. І попросити дитину намалювати в кожній з 3-х частин відповідно людину свою, знайому і чужу.
• Задавати навідні запитання, підказувати або радити кого і як малювати не потрібно. Адже нам важливо побачити не очікувану, а реальну картину дитячих уявлень про людей.
• Коли малюнки будуть готові, дитині варто задати питання: кого і чому в своєму житті ти вважаєш своїм, знайомим і чужим (можна малюнки підписати). Чим вони відрізняються для тебе, кому з них ти довіряєш, з ким ти готовий розмовляти, кого б ти запросив до дому, а від чиєї компанії ти б відмовився.

Практика показує, що діти, які живуть у сім’ях, в ролі “своєї людини” малюють маму, тата, бабусю, дідуся (тобто близьке коло родичів). У ролі “знайомої людини” діти представляють сусідку, друзів батьків, знайомих діток з садочка або школи. А ось з образом “чужої людини” у багатьох дітей виникають складності. Хтось малює мультяшних героїв, хтось тварин, хтось вигадані істоти. Деякі дітки зовсім нікого не можуть намалювати і третя частина листа так і залишається незаповненою.

У таких випадках батькам дуже важливо не залякуючи, а спокійно і доступно пояснити дитині хто ж така насправді є чужа людина, хто з оточення дитини потрапляє в цю категорію, наскільки важливо не розмовляти з нею чи не робити того, що вона пропонує (зайти в гості, провести додому, покатати на машині, або подивитися кошеня чи цуценя … ..).

В цьому Вам може допомогти так зване коло відносин і безпеки для дітей. В інтернеті можна знайти різні його варіанти. На зображенні – один з них.

ВАЖЛИВО в кінці розмови повернутися до малюнка “чужої людини” і попросити дитину намалювати або перемалювати її.