Сакральний оберіг

В Київському міському центрі сім’ї «Родинний дім» відбувся майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки для спеціалістів соціальної сфери, психологів та усіх бажаючих зробити власноруч власний сакральний оберіг.

Процес виготовлення мотанки називався «крутити куклу», їх майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону тощо.

 Хустку, яку наповнювали ганчір'ям, мотком ниток, крупою, травою, зав'язували так, щоб виходила кругла або циліндрична голова. Немовлятам замість соски давали розжований хліб замотаний у тонке полотно.

Сакральні ляльки не мають обличчя. Лице «пусте» або з хрестом, вишитим різнокольоровими нитками так, що утворювався посередині квадрат. Окрім того, здавна хрест символізував сонце. Такий тип ляльок найбільше поширений у Наддніпрянщині.

Дослідники пов'язують ганчір'яні ляльки з культом предків. За народними віруваннями, всередині ляльки приховується ідол, дух пращура. 

У кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями. Мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.