Мистецтво квілінгу

25 жовтня 2013 року в Київському міському центрі сім’ї «Родинний дім» відбулось третє заняття програми «Арт-терапія як засіб соціально-психологічної корекційної роботи» на тему: «Квілінг». Ця програма розрахована для спеціалістів-психологів соціальних служб, закладів професійно-технічної, загальної освіти та громадських організацій. Семінар для учасників провела Любов Іванівна Вощенко-Свєтлорусова, залучений спеціаліст Центру, соціальний працівник.

Слухачі дізналися багато цікавої інформації про мистецтво виготовлення плоских або об’ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу. Взагалі, квілінг походить від слова quill – пташине перо. Це мистецтво має дуже багату історію. Вважається, що він з'явився в Китаї одразу після винайдення паперу, інші джерела стверджують, що квілінг практикувався у Давньому Єгипті.

Вперше документально згаданий квілінг у 1200-х роках, але фактично почав використовуватись у 1500-1600-ті французькими та італійськими черницями. Вони використовували рвані шматочки бібельдруку (особливо тонкий непрозорий папір) та гусяче пір'я, щоб прикрасити релігійні догмати та картини. Саме використання гусячого пір'я породило термін quilling. Починаючи з кінця 1600-х він став досить популярним захопленням у Європі та Англії серед молодих дам. У школах дівчата вивчали квілінг разом із вишиванням. Приклади таких робіт все ще існують із назвою школи та ім’ям дівчинки на звороті.

Сучасні європейські роботи, як правило, складаються з невеликого числа деталей, вони лаконічні, нагадують мозаїки, прикрашають листівки і рамочки. Східні ж майстри створюють складні твори, більше схожі на шедеври ювелірного мистецтва. Якнайтонше об'ємне «мереживо» сплітається з сотень дрібних деталей.

Квілінг – процес «живий», барвистий, тому дуже цікавий для дітей. Учасники семінару дізналися, як зацікавити маленьких творців та навчити їх виготовляти деталі та заготовки для створення простих композицій.

Загальна кількість учасників семінарського заняття – 30 осіб.